Атипова анорексія — це один із видів розладу харчової поведінки, при якому як дорослі, так і діти виявляють обмежувальну поведінку та побоюються набору ваги, але не відповідають критеріям низької ваги, що спостерігаються при нервовій анорексії.

Погодьтеся, найчастіше типовий образ людини з анорексією пов’язаний з худим виснаженим тілом.

У випадку з атиповою анорексією, вага часто знаходиться в межах норми для їхнього віку або навіть перевищує її.

Це ускладнює виявлення цього виду РХП.

Ось історія однієї пацієнтки клініки для дітей у Монреалі, США (The Montreal Children’s Hospital).

У 13 років Катерині діагностували атипову нервову анорексію і ця новина стала шоком як для неї, так і для її мами Шанталь. «Коли ми дізналися про діагноз, я почала плакати, я не могла повірити, що в мене анорексія», — каже Катерина.

«Вона переходила від одного інтенсивного виду спорту до іншого, і ми справді були щасливі за неї, бо вона сказала нам, що ніколи не почувала себе краще. Ми також подумали, що це здорово, що вона проводила менше годин за комп’ютером і більше годин була активна», – каже Шантале.

Але батьки Катерини не знали, що вона тренувалася багато і обмежувала споживання калорій.

В результаті менструальний цикл Катерини припинився на кілька місяців, що спонукало педіатра направити її у лікарню. Там лікар дізнався, що Катерина схудла майже на 8 кг за півроку.

Як і в більшості випадків атипової анорексії, незважаючи на швидку втрату ваги, Катерина все ще мала нормальну вагу для свого віку та зросту.

Однак, крім швидкої втрати ваги, лікар виявив у неї й інші ознаки анорексії, такі як обмежене харчування, надмірне фізичне навантаження, страх набору ваги і, що важливо, небезпечно низькі показники життєдіяльності.

Як і будь-який підліток з обмежувальним розладом харчової поведінки, пацієнти з атиповою анорексією у цій клініці проходять лікування за допомогою сімейної терапії (FBT), форми терапії, яка дає батькам можливість допомогти дитині подолати розлад.

На її батьків була покладена відповідальність за приготування та забезпечення того, щоб у їхньої доньки було три перекуси та три прийоми їжі на день. Катерина так добре відреагувала на початкове лікування, що поступово повернулася до школи та всіх своїх фізичних навантажень.

Її порада всім, хто страждає на розлад харчової поведінки: «Оточіть себе людьми, які підтримують вас».

Часто родичам, друзям і навіть лікарям важко виявити випадки атипової анорексії, бо пацієнти не схожі на стереотип людини з анорексією.

Насправді деякі види поведінки часто заохочуються, тому що вони здаються здоровими.

Важливо пам’ятати, що вага пацієнта є визначальним критерієм розладу харчової поведінки. Пацієнти з нормальним ІМТ все ще можуть боротися з тяжким та потенційно смертельним захворюванням.

Деякі з ознак того, що може розвиватися розлад харчової поведінки можуть включати:

• надмірні вправи,
• інтенсивний фокус на вазі та калоріях,
• нерегулярний менструальний цикл
• швидка втрата ваги
• обмежене харчування.

Якщо підліток уникає обіднього столу, щоб не їсти, кажучи, наприклад, «Я вже їв» або «Я не голодний», це зазвичай ознаки того, що підліток уникає їжі. Недоїдання може призвести до багатьох серйозних медичних наслідків, включаючи зниження показників життєво важливих функцій, що може бути дуже небезпечним.

Якщо ви підозрюєте, що у члена сім’ї або друга є розлад харчової поведінки, запишіться на прийом до лікаря, до фахівця з розладів харчової поведінки або відвезіть його у відділення невідкладної допомоги, щоб отримати необхідну професійну підтримку.

Стаття підготовлена ​​за матеріалами:

https://www.thechildren.com/…/atypical-anorexia-eating…

Переклад: B-center.org