Дорогі мама і тато, дякую вам за те, що врятували мені життя

Присвячується моїм батькам та всім батькам, чиї діти хворіють на розлади харчової поведінки

Дорогі мама та тато, дякую вам за те, що врятували мені життя! Дякую, що ніколи не здавалися! Дякую, що любили мене настільки, що дозволили мені ненавидіти вас. Дякую за те, що боролися в моїй битві замість мене, коли я не могла чи просто не хотіла. Дякую, що вибрали для мене моє зцілення, перш ніж я сама змогла його вибрати.

Звертаюся до всіх батьків, які разом зі своїми дітьми долають РХП: Не здавайтесь! Не чекайте, поки ваша дитина сама захоче одужати, тому що давайте будемо чесними: цього не станеться, а якщо й станеться, то може бути вже надто пізно. Не дозволяйте, щоб ваш страх втратити любов ваших дітей перешкоджав боротьбі з РХП – вони будуть любити вас ще сильніше, після того, як знову будуть здоровими. Це не ваша дитина ненавидить вас; це хвороба, яка взяла її у заручники. Сприймайте її РХП як окрему особистість. Коли ваша дитина кричить, кидається речами, відмовляється їсти, торгується щодо прийому їжі, щоб це не було, ви вже маєте справу не зі своєю справжньою дитиною, ви стикаєтеся віч-на-віч із втіленням її розладу. Ненависть виникає, коли РХП починає програвати битву, тому просто пам’ятайте, чим більше ви відчуваєте ненависті від дитини, тим краще ви робите свою роботу. Вам слід більше хвилюватися, коли вашій дитині все подобається, це означає, що і її ЕД (від англ. ED-eating disorder-розлад харчової поведінки) все влаштовує. Будьте сильними і рішучими, коли ви стикаєтеся з цими демонами і боретеся з ними щодня, кожен прийом їжі.

Важливо пам’ятати, що ваша хвора дитина – це не ваша дитина. Коли я була хвора, я не була собою. Анорексія перетворила мене на мого неживого, порожнього, неприємного і не здатного на кохання двійника. Напевно, найстрашніше для батьків – це дивитися на свою дитину, але не бачити її насправді; просто спостерігати за тим, як з кожним днем вона ​​все більше і більше зникає. Так дивно чути, що кажуть люди, які бачили, як я поступово поверталася до життя у процесі відновлення ваги. Близькі розповідають мені, що весь цей процес можна було побачити в моїх очах, які одного разу стали бездушними та порожніми, але потім знову наповнилися життям і в них з’явилася та особистість, яку вони завжди любили. Продовжуйте боротися, і одного разу ви побачите результат.

Я завжди кажу, що мої батьки доклали стільки зусиль для мого зцілення, як і я, особливо спочатку. Одужання – один із найскладніших процесів, але ще важче просто зважитися на нього. Ось чому заснована на сім’ї терапія (FBT) та участь батьків такі важливі для успішного одужання. Як і мої батьки, спочатку ВИ повинні захотіти, щоб ваші діти одужали, перш ніж вони самі цього захочуть; ВИ повинні вирішити це за них, перш ніж вони самі зможуть ухвалити це рішення; і ВИ маєте стати їх стимулом, перш ніж вони самі знайдуть свою мотивацію. Процес відновлення від РХП – дуже нелегкий шлях, але він того вартий.

 

З повагою, Kinsey Ouellette

Оригінал: https://www.feast-ed.org/dear-mom-and-dad-thank-you…/…

Переклад: Анни Нікітенко, B-center.org