Якщо ти змусиш мене це з’їсти — я вб’ю себе!

Ніхто із батьків не хоче почути такі слова. Але на жаль, коли батьки намагаються допомогти своїй дитині вилікуватися від розладу харчової поведінки, вони можуть зіткнутися з цією фразою у процесі одужання. Навіть якщо ваша дитина не вимовляє ці слова безпосередньо, є ймовірність, що вона думає про це.

У серпні 2020 року CDC (центри з контролю та профілактики захворювань США) повідомили, що за останні 30 днів кожен четвертий підліток думав про самогубство. Існує взаємозв’язок між розладами харчової поведінки та суїцидальним мисленням та поведінкою: люди з розладами харчової поведінки мають вищі показники суїцидального мислення та поведінки (Swanson, Crow, Le Grange, Swendsen, & Merikangas, 2011) у порівнянні з населенням загалом, у той час як підлітки із суїцидальним мисленням та поведінкою частіше матимуть розлад харчової поведінки, ніж підлітки, які не завдають собі шкоди (Brausch & Gutierrez, 2009). Зважаючи на ці статистичні дані, важливо допомогти батькам зрозуміти, коли необхідно починати турбуватися і як можна допомогти їхнім дітям.

КОЛИ ХВИЛЮВАТИСЯ

Усвідомте свою роль

Якщо ваша дитина каже, що хоче померти, ви повинні поставитися до цього серйозно. Ваша робота полягає в тому, щоб донести до дитини, що ви розумієте, як вона страждає і допоможете їй. Хоча більшість людей, які відчувають суїцидальні нахили, насправді хочуть позбутися емоційного болю, а не померти, батьки мають бути дуже пильні. Якщо ви чуєте від своєї дитини такі слова, зверніться за порадою до професіонала.

Звертайте увагу на симптоми

Деякі діти ніколи не скажуть вам, що вони думають про самогубство. Замість слів вони показують це своєю поведінкою. Така поведінка включає ізоляцію від друзів або сім’ї, значні перепади настрою, ризиковану або саморуйнівну поведінку, погану успішність у школі, надмірний інтерес до теми смерті, роздачу речей. Якщо ви бачите такі ознаки у дитини, проконсультуйтеся з професіоналом.

Враховуйте фактори ризику

Дізнайтеся, чи ваша дитина піддається особливому ризику суїциду. Деякі з факторів ризику, які збільшують ймовірність того, що людина вчинить спробу самогубства:

  • Попередня спроба самогубства,
  • імпульсивність,
  • депресія,
  • невміння справлятися із труднощами,
  • вживання наркотичних речовин,
  • почуття самотності,
  • відсутність підтримки.

Деякі групи населення особливо схильні до ризику самогубства. Наприклад, дослідження The Trevor Project передбачає, що молоді лесбіянки, геї або бісексуали серйозно замислюються про самогубство і намагалися його вчинити набагато частіше, ніж гетеросексуальна молодь.

ЯК ДОПОМОГТИ:

Якщо ви вважаєте, що ваша дитина схильна до суїциду, вам можуть допомогти наступні рекомендації:

  • Не робіть із цього секрету: почніть діалог. Поговоріть з дитиною про те, чи були у неї думки про самогубство, але не «вкладайте ці думки в його голову», якщо їх ще не було. Натомість говоріть прямо. Запитайте дитину: «Ти думаєш про те, щоб заподіяти собі шкоду?» Або трохи м’якше: «Іноді, коли люди почуваються пригніченими та безпорадними, вони думають про самогубство. Ти думав про це? Я хотів би допомогти тобі».
  • Позбавтеся небезпечних речей/забезпечте безпеку дітей. Якщо в будинку є зброя, закрийте її (це необхідно зробити з міркувань загальної безпеки, незалежно від того, чи схильна ваша дитина до самогубства чи ні). Приберіть гострі предмети або ліки.
  • Допоможіть дитині підтримувати контакти та взаємодіяти з нею: гуляйте разом. Фізичні вправи допомагають при депресії, але застосовувати їх під час рефідингу (відновлення харчування при РХП) необхідно з великою обережністю. Також дуже корисні спільні поїздки – деяким дітям простіше розмовляти, коли ви не дивитесь один одному у вічі! Їм легше спілкуватися у машині.
  • Переконайтеся, що ваша дитина та ваша сім’я отримують правильну допомогу: Ви повинні бути впевнені, що працюєте з тим, хто знає, як лікувати проблему вашої дитини. Чи навчений ваш терапевт тому, як допомогти вашій дитині, якщо вона схильна до суїциду? Не всі психотерапевти знають, як боротися з хронічною суїцидальною поведінкою (більшість навчальних програм дають терапевтам знання про те, як забезпечити людині безпеку на нетривалий час, але не вчать, як вирішувати ці проблеми на постійній основі). Існують певні методи лікування, спеціально розроблені, щоб допомогти людям із суїцидальними думками. Один з таких методів – DBT (діалектична поведінкова терапія). Знайдіть DBT-терапевта (Сертифікаційна рада DBT-Linehan), який може працювати спільно з вашим терапевтом з РХП або консультувати вас додатково.

Батькам може бути дуже страшно, коли їхня дитина хоче нашкодити собі. Не проходьте через це самотужки!

 

Оригінал: Lucene Wisniewski, PhD, FAED

https://www.feast-ed.org/if-you-make-me-eat-that-i…/…

Переклад: Анна Нікітенко, b-center.org