Під голодом мається на увазі будь-яка ситуація, у якій протягом певного періоду часу організму не вистачає калорій на задоволення своїх потреб. Голод може виникнути у людей будь-якої статури та розміру. Це відбувається не тільки у людей з дефіцитом маси тіла, незважаючи на те, що суспільство та лікарі можуть не розуміти цього факту. Людину з високою вагою, яка демонструє порушену харчову поведінку, швидше будуть хвалити, тоді як така ж поведінка у худої людини викличе переполох. Недостатнє надходження енергії може бути пов’язане з розладом харчової поведінки, а може бути пов’язане з дотриманням дієти, посту або очищення.
«Мозок печерної людини» — це частина нашого мозку, яка керує повсякденними функціями нашого організму. Він дбає про наше виживання. Він керує нашою температурою, травленням, частотою серцевих скорочень, кров’яним тиском, репродуктивними гормонами та, певною мірою, тваринними реакціями.
Коли наш «печерний мозок» відчуває, що він не отримує достатньої кількості їжі, він не може зрозуміти, що це потрібно тому, що «сьогодні день детоксу». Він інтерпретує це так: «Мабуть, настали голодні часи. Нам потрібно захищатися!»
Люди вижили як вид частково завдяки нашій винятковій здатності переносити голод. Наші пращури часто стикалися із нестачею їжі. Мозок печерної людини еволюціонував, щоб бути дуже чутливим до цього подразника. Коли людина споживає замало калорій, «печерний мозок» знижує рівень метаболізму для того, щоб тіло витрачало менше калорій. Він робить це, уповільнюючи частоту серцевих скорочень, знижуючи кров’яний тиск, уповільнюючи травлення, зменшуючи приплив крові до рук і ніг та зменшуючи наше відчуття енергійності у виконанні справ, щоб змусити нас залишатися на місці та зберігати енергію. Це збільшує ймовірність того, що людина виживе, доки їжа знову не стане доступною.
Окрім цього, коли ми моримо себе голодом, наш геніальний «печерний мозок» каже: «Ах, я бачу, що настали голодні часи. Ясно, отже, зараз взагалі небезпечний час для народження дитини». Відповідно, у підлітків та дорослих частина мозку (гіпоталамус) по суті скорочує вироблення гормонів у часі та виробляє різні статеві гормони, що відповідають допубертатному віку. Це призводить до низьких рівнів естрогену та іноді менструальних порушень у жінок та низького рівня тестостерону у чоловіків. Складна взаємодія гормонів високого стресу та статевих гормонів у обох статей може призвести до незворотного медичного ускладнення від тривалого недоїдання, на яке рідко очікують пацієнти — втрати щільності кісток.
І останній важливий спосіб, яким «печерний мозок» реагує у відповідь на голод, – це пильність та тривожність. «Я у небезпеці. Я вразливий. Я можу не вижити. Виснажена людина постійно сканує світ на наявність загроз. Ця розумова діяльність робить їх набагато жорсткішими і по-справжньому наляканими більшу частину часу. Більшість цього підвищеного тваринного занепокоєння не належить їм. І навіть не є частиною їхнього розладу харчової поведінки або тривожного розладу.
Голод може призвести до погіршення сну. Мозок продовжує обробляти інформацію, виходячи з того, що вважає ситуацію небезпечною. «Ми в небезпеці! Нам потрібно бути дуже пильними!» Це часто призводить до болісного процесу аналізу того, що було з’їдено за день або скільки ви тренувалися. Ці міркування взагалі не сприяють гарному сну.
Важливо пам’ятати, що все це — наслідок голодування. І ці стани зміняться разом із відновленням харчування.
Із книги «SICK ENOUGH. A GUIDE TO THE MEDICAL COMPLICATIONS OF EATING DISORDERS», Dr. Jennifer Gaudiani.
Переклад та адаптація Ольги Сушко